Дивне поєднання промислового міста з унікальним дубовим гаєм, чудового лісового озера з історією вугледобування, кременю в назві міста і згадок про сіль у давніх топонімах околиць. Кремінна – справді міцний камінець на туристичній мапі регіону.
Околиці теперішнього міста Кремінна Луганської області почали приваблювати до себе донських козаків і черкас, за письмовими даними, з 1650 року. Ті приходили на річки Красну та Жеребець для риболовлі та полювання.
У 1721 році капітан Бахмутського батальйону, комендант фортеці Бахмут Семен Чирков і керуючий Бахмутськими соляними промислами Микита Вепрейський організували розвідувальну партію і виявили поклади вугілля. У 1724 року вони також доповідали Петру І‑му і Камор‑колегії, про те, що варили сіль у Бахмутській провінції на річці Красній, і що за три доби було виварено дві бочки солі. Місце, де Вепрейський з Чирковим варили сіль, досі зветься Солоною балкою, Солоним струмком. Воно знаходиться в Сіточному лісництві Кремінського лісомисливського господарства.
З 1826 року веде свій відлік добування тут вугілля, а однією з перших копанок на території слободи Кремінна була розташована в районі балки «Солена».
Окрім того, в районі Кремінної серед найбільших курганів була т. зв. «Солона могила» (два інші великі кургани носили назви «Гостра могила» і «Чупринина могила»).