Шлях, позначений сіллю

Соледар та соляні шахти

Якщо подивитися на сучасну індустріальну карту Донеччини й Луганщини, складно уявити, що промислове освоєння цього краю бере свій початок не з видобування чорного золота – вугілля, а з часу боротьби за володіння джерелами видобування білого золота – солі.

Перші геологічні розвідки запасів кам’яного вугілля, проведені тут ще на початку XVIII ст., були спричинені намаганням замінити ним дрова при виварюванні солі. А розвідані в 1748 р. запаси залізної руди стали поштовхом для будівництва першого залізоплавильного заводу. Його продукція мала перетворюватися на труби для транспортування все тієї ж солі: ропу з бахмутських соляних джерел планувалося подавати на варниці в район Сухарівської слободи, до яких водами річок Оскол і Дінець сплавляли б ліс.

Саме 400-літня історія видобутку солі стала основою як розвитку сучасного солепромислу, так і решти індустріальних досягнень Східної України.

Віртуальний тур розроблено для проєкту «Шлях, позначений сіллю» як основа для діалогу між ВПО та приймаючими громадами» в рамках реалізації проєкту ZMINA 2.0 «Субгранти для культурних проєктів» фонду ІЗОЛЯЦІЯ за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Зміст віртуального туру є виключною відповідальністю ГО «ЦПГА «Крила» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу та фонду ІЗОЛЯЦІЯ.

Над віртуальним туром працювали:
Яна Синиця — загальна організація;
Михайло Кулішов — краєзнавчі матеріали, фотографії, ілюстрації;
Оксана Дрогомирецька — підготовка текстів;
Сергій Орлик (Travelbox VR) — фотозйомка панорам-360°, розробка вiртуального туру.

Сайт проєкту «Шлях, позначений сіллю»
www.saltway.in.ua

Рудник №1 («Брянцівська копальня»)

Копер i надшахтна будівля Брянцівської соляної копальні (Рудник №1). 1876 року поблизу села Брянцівка, на правому березі річки Мокра Плотва, була закладена бурова свердловина, якою в 1878-му були виявлені декілька пластів кам’яної солі, з яких нижні становили значну потужність.

Брянцівський соляний рудник (загальний вигляд)

Підземні зали Брянцiвської копальні (при освітленні магнієм). Свiтлина поч. XX ст..

У 1879 році приватна промислова компанія, очолювана гірничим інженером М.М. Летуновським, почала будівництво першої соляної шахти, що отримала назву «Брянцівська копальня» («Брянцевская копь»). Більш детально читайте на сайті «Шахты и рудники Донбасса» www.donmining.info

Рудник №3

Будівництво рудника №3 було розпочате в 1929 році, а 1932-го ствол був пройдений до Брянцівського пласта, але видобуток солі почався лише після Другої світової війни. Будівництво було завершене в 1949 році. Зараз - промислова одиниця ДП «Артемсіль».

Недіючий рудник №2 («Нова Величка»)

Соляна копальня «Нова Величка» введена в експлуатацію в 1886 році й названа за аналогією з відомою соляною шахтою в Польщі.

Після Жовтневого перевороту 1917-го рудник отримав назву на честь німецького комуніста-революціонера «імені Карла Лібкнехта Карла Лібкнехта №2».

Соляна копальня «Нова Величка». Поштова листівка кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Рудник був закритий в 1976 році через аварійний стан міжкамерних цільників центральної частини. Підземними виробками пов’язаний з рудниками №1 i №4.

Рудник №4

До будівництва рудника № 4 об’єднання «Артемсіль» приступили в 1978 році. Він став найбільшим в Європі з урахуванням його проектної потужності, розрахованої на видачу і переробку 2,3 млн. т солі в рік.

Два стволи №4 і №4-біс глибиною 260,5 метрів були пройдені до Брянцівського пласта, на якому й ведутся гірничі роботи.

Рудник №7 («Терещенківська соляна копальня»)

Виробнича одиниця ДП «Артемсіль», найбільшого підприємства з добування та реалізації солі на території Центральної та Східної Європи.

Рудник введений в експлуатацію в 1912 році Товариством братів Терещенків - сім’єю відомих у Російській імперії промисловців, підприємців і громадських діячів.

У радянський період рудник перейменований в «Рудник імені Свердлова №1», на честь революціонера, більшовика, тодішнього політичного і державного діяча Я.М. Свердлова.

Понад столітню історію рудник пережив чимало потрясінь: горів, тричі був затоплений, у 1920-х рр. тривалий час перебував на консервації і йому передрікали повну ліквідацію, як і багатьох сусідніх рудників. Однак, до цього часу Рудник №7 залишається «в строю».

Водонапірна вежа («Бахмутська центральна соляна копальня»)

Водонапірна вежа встановлена над вентиляційним стволом рудника ім. Свердлова №2 (колишня «Бахмутская центральная соляная копь»), що збереглася до нинішніх часів.

«Бахмутська центральна соляна копальня» знаходилась поблизу села Благодатне, на лівому березі річки Бахмутки. Цей рудник експлуатував Надбрянцівський пласт, розкритий двома стволами: головним - глибиною 254 метри і вентиляційним - глибиною 215 метрів. Експлуатація велася з постійним водовідливом; притік складав близько 600 кубометрів на добу.

У 1924 році був закритий і затоплений. Колишній вентиляційний ствол використовується в якості питного водозабору з водоносних горизонтів.

Юрчина гора

Горбиста місцевість, на якій розташувалися спальні райони Соледара, і яку місцеві жителі назвали «Юрчина гора».

За розповідями, тут колись розміщувалися порохові склади для зберігання вибухівки, що використовувалася при проведенні буровибухових робіт на соляних шахтах.

Соляне панно «Добрий Шубін»

Автор Петро Лук’янов, колишній працівник рудника №1 ДП «Артемсіль».

Дане панно — своєрідний шахтарський оберіг. Шахтарі вважають зображеного тут Шубіна своїм помічником і захисником, але розгніваний він здатний помститися.

Образ міфічного персонажа Шубіна, що вже декілька десятиріч "живе" в промислових підземеллях Сходу України.

Спелеосанаторій «Соляна симфонія»

У санаторії лікують бронхіальну астму, астматичний і обструктивний бронхіти, хронічну пневмонію, алергічний риніт, атопічний дерматит, середньої важкості форми псоріазу, зниження імунітету, захворювання щитовидної залози.

Соляне панно «Зодіак»

Автор Олександр Макаров, колишній працівник ДП «Артемсіль».

Дане панно поєднало в собі філософське бачення Всесвіту, роздуми над рухом людського життя колом Зодіаку і, водночас, постійне прагнення людини розгадати таємниці неба, навіть, працюючи глибоко під землею.

Лікувальний ефект

Повітря в соляних виробках насичене частинками солі, розмір яких від 1 до 5 мікрон. Концентрація мікрочастин в 1 м.куб. – до 15 мг. Атмосферний тиск в гірничих виробках - 772 мм рт. ст., вологість повітря 60%, температура 14-16 °С. Усе це позитивно впливає на самопочуття пацієнтів.

Пацієнти знаходяться в трьох просторих виробках—галереях. У стінах сховані ніші — це процедурні кімнати. Діти дуже швидко звикають до нової обстановки; в цьому їм допомагають шахматні турніри, спортивні розваги, а наймолодші залюбки граються зі сіллю, як зі звичайним піском.

Спелеотерапія

Повітря в шахті іонізоване і насичене природним високодисперсним соляним аерозолем, утвореним респірабельними фракціями з розміром частинок солі до трьох мікрон, повністю вільним від мікробів та алергенів. Воно проникає в організм через дихальні шляхи, створюючи потужний імуностимулюючий ефект.

Перебування в шахті створює протизапальний і муколітичний ефект (розріджує мокротиння і полегшує його виведення з легень), сприяє зміцненню імунітету і нервової системи; нормалізує обмін речовин.

Мікроклімат соляної шахти надiлений значним комплексним впливом на весь організм людини в цілому.

Пальма Мерцалова

Соляна копія пальми Мерцалова — унікального символа Донецької області.

Оригінальна «Пальма Мерцалова» — це викуване зі шматка рельси наприкінці XIX століття ковалем Олексієм Івановичем Мерцаловим разом з помічником-молотобійцем Пилипом Федотовичем Шкаріним зображення пальми, нагороджене на Паризькій міжнародній промисловій виставці 1900 року премією Гран-прі. Пальма зображена на гербі Донецької області.

Сезонні кільця

Кам’яна сіль являє собою рівномірну, зернисту, білого кольору, водно-прозору галітову породу. По всьому шару зустрічаються тонкі прошарки ангідрит-карбонат-глинистої породи — так звані річні або сезонні кільця.

Темні включення в кам’яній солі складаються з мінеральних відкладень, наносів, що називаються гіпс-ангідрит, які інтенсивно формувалися в холодну пору року.

Історія музею

Розташовується під землею, в одній з відпрацьованих соляних підземних гірничих виробок Державного підприємства «Артемсіль» на глибині 288 м.

У залах музею експонати розповідають про розвиток соляної промисловості в Бахмуті в ХVІІ-ХVІІІ століттях, про організацію соледобування в XX столітті і сьогоднішній стан.

Музей відчинив свої двері для відвідувачів у жовтні 2008 р. і розповідає не тільки про історію видобутку солі шахтним способом, але й дозволяє доторкнутися до багатовікової історії зародження життя на нашій планеті.

Відвідування соляного царства має не лише науково-пізнавальне, але й лікувально-оздоровче значення. Так, перебування в соляній шахті впродовж двох годин замінює 15 процедур інгаляції.

Загальна площа музею становить 1,2982 га, експозиційна - 400 кв. м, а загальна кількість одиниць збереження - 1 320. В експозиційному залі представлені документи, інструменти та робочий одяг шахтарів.

Продукція ДП «Артемсіль»

Кімната слави — це спеціальний коридор, перетворений в невеликий музей підприємства. Тут виставлені нагороди ДП «Артемсіль» і розкладено взірці продукції — багато пачок, упаковок і мішків зі сіллю.

З кожним роком в ДП «Артемсіль» розширюється асортимент продукції, яку застосовують у харчовій промисловості і для технічних цілей. На сьогодні рудники підприємства виробляють безліч видів фасованої і затареної солі; солі меленої, що відвантажується без пакування з протизлежувальними добавками і без них, а також соляні брикети, соляні блоки, йодовану сіль, сіль для ванн. Асортимент продукції, що випускається на ДП «Артемсіль», задовольняє будь-які вимоги споживачів як за хімічним, гранулометричним складом, так і за ваговим різноманіттям її пакування: від 10 грамів до 1 тонни.

ДП «Артемсіль» забезпечує безперебійні поставки солі своїм споживачам залізницею або через порти річки Дунай, Азовського і Чорного морів. Експорт солі охоплює 16 країн світу, в тому числі Молдову, Білорусь, Польщу, Угорщину, Румунію, Австрію, Грузію, Вірменію, Азербайджан, країни Балтії та інші. Географія поставок з кожним роком збільшується.

Сіль ДП «Артемсіль», видобута на глибині близько 300 метрів, відповідає кращим світовим зразкам, про що свідчать численні престижні нагороди, отримані протягом багатьох років. Це «Золотий Меркурій» (Оксфорд, 2000), «Корона за якість» (Лондон, 2002), «Діамант» (Париж, 2004), Era Century Award (Мадрид, 2005) та інші.

Соляний кристал

У Брянцівському пласті кам’яної солі міститься шар потужністю 0,4 м гігантських кристалів оптичної солі. Такий галіт знаходиться серед кам’яної солі в вигляді гнізд, крупних лінз, що залягають відповідно нашаруванню породи. Гіганто-кристалічний галіт із Артемівського родовища за аналогією з іншими мінералами, які легко розколюються по спайності.

Як вважають багато дослідників, гіганто-кристалічний галіт утворився в результаті метаморфізму зернистої солі під впливом тиску порід, що залягають вище.

Місцями в площинах росту кристалів галіту спостерігаються кубічні пустоти, заповнені газоподібними і рідкими включеннями (інклюзіями). Розміри цих пустот найчастіше всього 0,01—0,1 мм; включення більших розмірів відзначаються в одиничних випадках.