Поява останніми роками інтересу до цукерок з керобу не пройшла й повз нашу увагу. Кероб зовні дуже схожий на какао-порошок, а за смаком – більш насичений і солодкий. Серед основних переваг, що називають виробники кондитерської продукції з використанням керобу замість какао, є відсутність ароматизаторів та інших хімічних речовин, які часто додають до какао-порошку, та відсутність обробки пестицидами дерев, з плодів яких і отримують кероб.

Говорячи про корисність керобу, згадують його антисептичну дію, вміст клітковини, що сприяє травленню, та аксидантів, які продовжують молодість і чинять протираковий захист. Кероб є джерелом ряду вітамінів та корисних мікроелементів. Напій з керобу знижує рівень холестерину в крові, а самі плоди зменшують апетит. Він використовується людьми, що не переносять кофеїн, і дуже популярний серед вегетаріанців та прибічників органічної їжі. 

Нині точно не відомо, чи всією цією інформацією про корисність керобу володіли наші пращури, але нам точно відомо, що у ХVIII-XIX століттях мешканцям Донеччини цей продукт був добре відомим. Щоправда, в ті часи, імовірно, не знали (чи не використовували) чудернацького слова «кероб». Екзотичний продукт наші предки знали під назвами «ріжок», «солодкий ріжок», «цареградські боби» і навіть «єгипетська фіга». Усе це – назви вічнозеленого Ріжкового дерева (Ceratonia siligua L.) родини бобових, що масово росте в Середземномор’ї (Іспанія, Італія, Кіпр). Після цвітіння на дереві з’являються боби довжиною від 10 до 25 см та шириною 2-4 см. Крім насіння, боби містять м’якуш, доволі соковитий і солодкий. Щоправда, таким смачним стручок стає після того, як його в незрілому вигляді зірвуть з дерева і висушать на сонці ( в сирому вигляді він неїстівний). Коли висушені стручки перемолоти, то й виходить схожа до какао-порошку маса, яку знаємо нині під назвою «кероб».

Боби ріжкового дерева здавна використовують у випічці, як ласощі, як основу для приготування освіжаючих напоїв, виготовлення компотів та лікерів. 

А ще тверді плоскі насінини ріжкового дерева мають на диво сталу масу. Цю їх властивість з користю задіяли в період панування Римської імперії, ввівши до вагової системі як міру ваги, рівну приблизно 0.19 грам, найперше, для зважування коштовного каміння. Відомі всім нині карати таких бажаних жінками діамантів походять саме від від насінин дерева Ceratonia.  

Гадаємо, що нашим предкам були відомі саме ті сушені стручки ріжкового дерева, а вже мололи на порошок вони їх самостійно, використовуючи в приготуванні, імовірно, святкових страв. Ріжок чи цареградські боби потрапляли в містечка й села нинішньої Донеччини завдяки місцевим чумакам, котрі в ті часи були основними постачальниками як продуктів першої необхідності, так і екзотичних родзинок, різноманітних прянощів. 

Ми неймовірно щасливі, що історія ріжка в нашому регіоні була відкрита в ході краєзнавчих досліджень у 2019 році. Минуло небагато часу і цукерки з кероба (ріжка) увійшли в нашу дегустаційний набір сакви «Шлях, позначений сіллю», що презентує колекцію смаків народжених традиціями, вдосконалених інноваціями.

Хоч смак плодів ріжкового дерева й солодкий, але в ті далекі часи він точно був щедро “підсоленим” потом і слізьми чумаків та їх рідних.